Дуже часто сьогодні можна почути, як політики різних
посад і мастей говорять про те, що країні необхідні іноземні
інвестиції, що підприємці повинні працювати над залученням іноземного
капіталу. Але є іноземні вкладення такий вже панацеєю від усіх бід? Так
і самі іноземці, якщо вкладають гроші, то явно щось хочуть отримати
взамін. А може варто самому стати іноземним інвестором?
Існує два види іноземного інвестування: одне
направлено на створення свого бізнесу з нуля, а друге на інвестування у вже
існуючий бізнес. У цій статті ми поговоримо тільки про другий вид інвестування.
Будь-які інвестиції припускають віддачу. Натомість іноземні
підприємці зазвичай хочуть одного – своєї частки у власності, в яку вони
інвестують гроші. Інколи це виливається в звичайну скупку активів. Тобто якщо
у держави є підприємство, яке щомісяця приносить 100 тисяч доходу,
іноземний інвестор купує його, припустимо, за 2 мільйони. Як підсумок – у держави
з’явилося 2 мільйони, інвестор отримав щомісячний дохід 100 тисяч, з
перспективою його зростання, так і падіння.
Головна ж проблема подібного інвестування полягає в
те, що держава зазвичай хоче продати інвестору збиткові підприємства, «пасив»,
які приносять суцільні збитки. Цілком природно, що купувати їх ніхто не
стане. Продавати ж прибуткову власність зазвичай ніхто не хоче. Тому в
більшості випадків обирається компромісний варіант.
Наприклад, якщо є сталеливарний завод, який виробляє
сталь лише низької якості, держава може просто домовитися з
іноземним інвестором, що він вкладає гроші в модернізацію даного
підприємства. За це він отримує частину його акцій, припустимо, 40% з яких
пізніше буде отримувати дивіденди. Як підсумок – підприємство модернізовано, але
управління ним, як і основні доходи, що залишаються в руках держави. Це найбільш
часта форма співпраці при інвестуванні іноземного капіталу.
Усі вищезгадані приклади наводилися від імені держави.
Але держава в них може замінити звичайний місцевий підприємець. Правда,
з істотним відзнакою. Якщо держава воліє продавати лише частина від
одного активу, то підприємець охоче розлучається відразу з усім бізнесом.
Найголовніше, залучаючи у свій бізнес, інвестиції з
боку, не забувати – за це доведеться розплачуватися. І треба відразу прорахувати –
чи принесе це хоч якусь вигоду.
Варто самому займатися інвестуванням в іноземні
компанії? Це питання може викликати великі суперечки і однозначної відповіді на нього
ви все одно не отримаєте. З одного боку, це дуже хороший спосіб недорого
придбати прибутковий бізнес за кордоном. З іншого-ви ризикуєте втратити свої гроші.
Особливо якщо інвестуєте в ненадійні країни зі слабкою економікою, де
сьогоднішнє прибуткове підприємство може завтра опинитися круглим банкрутом.
І в такому випадку можна дати лише одну пораду –
прораховуйте, аналізуйте і проводите тривалу підготовчу роботу.
Враховуйте не тільки економічні показники, але й різницю у менталітеті в
різних країнах. Ще один важливий фактор – це місцеві закони, з якими ви
повинні досконально ознайомитися. А при виникненні перших істотних
проблем не намагайтеся витягнути свої іноземні вкладення, якщо не впевнені у
своєї платоспроможності. Простіше – продати проблемний бізнес. Тому що вже
кого-кого, а іноземних бізнесменів в іншій країні ніхто жаліти не буде.
