Ми вже розглянули найпростіший вид інвестицій –
короткострокові, які необхідні для моментального впливу на ситуацію в
компанію. Найчастіше короткострокові інвестиції бувають незапланованими,
відміну від середньострокових і довгострокових інвестицій, які плануються заздалегідь
і розраховані на набагато більш тривалий термін своєї окупності – від 1 року до
5 і більше років. Більш того, в них вкладається значно більше коштів, тому і
ризики більше, але і віддача вище.
Самі довгострокові та середньострокові інвестиції між собою
слабо розрізняються, і в основному лише розмірами вкладень і термінами. В іншому
у них однакові цілі і завдання. Так що далі ми будемо говорити тільки про
довгострокових інвестиціях.
До довгострокових інвестицій можна віднести реконструкцію
виробництва, капітальне будівництво, придбання будівель та іншого
нерухомості, створення нового виробництва.
Головна проблема довгострокових інвестицій полягає в тому,
що часом буває досить складно оцінити економічний ефект, які вони
принесуть. Наприклад: винайшли верстат із застосуванням якоюсь новою технологією,
на підприємстві прорахували його приблизну вартість і вирахували термін окупності –
4 роки. Купили верстат, витратили гроші. Через два роки технологія кардинальним
змінюється і здешевлюється. Починають продаватися ще більш досконалі
верстати, які забезпечують набагато більш високий результат роботи. І споживачі
також воліють продукцію, вироблену на нових верстатах. У результаті продажу
падають, а термін окупності починає рости – спочатку до 5 років, потім до 8, а потім
стає зрозуміло, що пора вже переходити на нові технології. Як підсумок –
верстат не окупився, час втрачено.
Тому дуже важливо ретельно стежити за всіма
інноваційними розробками у сфері діяльності компанії, бути в курсі всіх
тенденцій на ринку, а також вміти аналізувати – що ж буде в майбутньому.
Якщо ж хороший прогноз зробити не вдалося і повторюється
ситуація, описана вище, вже немає необхідності чекати «терміну окупності». При
появі нових технологій, потрібно оперативно реагувати і переходити на них. А
старе обладнання, поки ще є можливість – продати і компенсувати свої
збитки. Це відноситься не тільки до виробничої сфери, але і до всіх інших.
Так що ризик від довгострокових інвестицій великий – з цим
нічого не поробиш. Але гра коштує свічок. Згадуючи попередній приклад, якщо б
компанія не здійснила модернізацію, її збитки були б ще більше.
Помилка полягала саме в тому, що вона відмовилася міняти ще не окупив
себе обладнання на більш нове.
