Керівник – один з найбільш психологічно уражених
елементів у корпорації. З усіх боків на нього тисне тягар
відповідальності, різних страхів, тиск колективу. Під впливом усіх
цих факторів нерідко трапляється так, що у керівника проявляються психічні
патології. На жаль, сьогодні вони властиві практично всім вітчизняним
начальникам, які просто не в змозі впоратися з величезним вантажем
навислих над ними проблем.

Будь психологічний розлад, пов’язаний з
професійною діяльністю завжди спершу проявляється на роботі, але рано чи
пізно обов’язково перейде і в повсякденне життя людини. Тому вони
представляють досить велику небезпеку. Єдиний спосіб боротися з
професійними психічними розладами – це попередити їх. А для
цього необхідно знати найпоширеніші розлади в обличчя. Ось короткий список з 4 найпоширеніших психічних
захворювань керівників.

“Великий бос”. Коли на людину навалюється
велика кількість відповідальності, у нього автоматично виробляється цей
психологічний комплекс. Суть його в тому, що людина сам, одноосібно, починає
приймати практично всі рішення своєї компанії/колективі. Поступово це
доходить до того, що навіть самі дріб’язкові рішення починає приймати
керівник, навіть у тому випадку, якщо вони не потребують його втручання. Більш
того, якщо хтось з підлеглих починає проявляти ініціативу, з бажанням
взяти частину відповідальності на себе і пропонує які-небудь цікаві
пропозиції, то вони у будь-якому випадку відправляються на доопрацювання. У людини
створюється враження, що самі ідеальні рішення може висувати тільки він
особисто, і це недоступно жодному з його підлеглих.

Параноя. Починається все цілком необразливо. В бажанні
підбурити своїх працівників придумується образ зовнішнього ворога –
безжалісного ринку, злісного конкурента, фінансової кризи і т. д.
більшості випадків така ідея призводить лише до позитивним результатом – при
наявність зовнішнього ворога компанія починає розвиватися успішніше. Але іноді пошук
ворога призводить до психологічних захворювань.

Так, керівник починає шукати ворогів вже не
“поза”, а всередині компанії. Причому ці вороги можуть бути самі різні –
безлад, робочий режим, форма одягу. Дуже часто вони сплітаються всі разом.
В результаті людина просто перестає довіряти оточуючим і формує навколо себе коло
“довірених осіб”. Але в підсумку і в них він починає шукати загрозу.

Нав’язливі ідеї. Іноді керівнику в голову приходить думка,
що ухвалення того або іншого рішення може кардинально змінити роботу його
компанії. Наприклад, якщо всі почнуть приходити щодня в жовтих краватках, то
це підвищить продуктивність праці. Або якщо як можна частіше міняти упаковку
свого товару, це викличе підвищений інтерес у покупців. Зазвичай нав’язливі
ідеї починаються з якою-небудь здорової думки. І нововведення і справді дає
позитивний ефект. Це дозволяє переконатися керівнику, що він все робить
правильно, і довести свою ідею до повного абсурду.

Мінливість. Або синдром “постійного поліпшення”.
Починається все, як і завжди, необразливо. Керівник вирішує поліпшити вже
готовий проект і внести в нього невеликі зміни. У підсумку проект виходить
краще, ніж було заплановано. Поступово керівник починає думати, що
кожна наступна доробка зробить проект ще успішніше. У результаті будь-яка ідея
наростає нескінченним кількість переробок. І таким чином починають
прийматися абсолютно всі рішення в компанії. Якими б хорошими вони не були,
будь-якому випадку будуть направлені на доопрацювання.